Колишня українська журналістка Поліна Новікова вже близько трьох років разом із сином проживає в маленькому містечку в Баварії, куди вона була змушена виїхати після початку масштабного вторгнення Росії в Україну. У першій частині інтерв'ю для OBOZ.UA вона поділилася своїми думками про основні відмінності між українською та німецькою системами освіти, розповіла, як їй вдається працювати вчителькою в Німеччині без міжнародного диплома, а також зазначила проблему, з якою стикаються практично всі молоді українці в цій країні.
У другій частині нашої бесіди ми поринемо глибше в навчальний процес, розглянемо відмінності між державною та приватною освітою, а також обговоримо питання шкільного харчування та реальні можливості, які відкриває зарплата вчителя в Німеччині. Яким чином відбувається оцінювання учнів? Чому варто уникати пропусків у німецьких школах? Які проблеми існують з позакласними заняттями? Про всі ці аспекти, а також про повсякденне життя в Німеччині, відомій своєю бюрократією, читайте далі.
- Поліно, розкажіть, будь ласка, як у Німеччині проходить перший день навчального року?
- Якщо ми говоримо про першокласників, то це зазвичай справжнє свято. Немає жодних лінійок. Діти приходять до школи з конусоподібними картонними пакетами "шультюте" (Schultüte), які готують їм батьки, фотографуються, розважаються. Пакети наповнені цукерками чи канцелярським приладдям. Можна купити, звісно, готовий конус, але батьки люблять робити їх самостійно. Це цілий процес!
Щодо інших класів, перший день навчального року зазвичай проходить без уроків. Учні приходять до школи, обіймаються, спілкуються з друзями, знайомляться з новими однокласниками та вчителями. Лінійки не проводяться, і ніхто не нав'язує правила щодо одягу. Батьки можуть, якщо бажають, організувати невеличке свято на подвір'ї школи. Туди зазвичай приїжджає фургончик, що пропонує різноманітні напої за символічну ціну в 1-2 євро (44-88 гривень). Батьки, в свою чергу, можуть приготувати хот-доги або щось подібне.
Яка система оцінювання діє у німецьких школах? Скільки навчальних предметів вивчають учні щодня?
Я працюю в початковій школі, де використовується шестибальна система оцінювання. Проте я ще не зустрічала оцінки на рівні шести балів, тож, можна сказати, що фактично система є п’ятибальною. Однак тут усе виглядає інакше, ніж в Україні: "1" є найвищою оцінкою, а "5" вважається дуже низьким результатом.
У першому класі оцінювання практично відсутнє: лише перевіряють, чи виконане домашнє завдання, і ставлять смайлик. Оцінки починають ставити з другого класу, і то на прохання учня. Наприклад, під час зустрічі з вчителькою, вона сиділа поруч із моїм сином, а ми з іншими батьками спостерігали ззаду. Вчителька запитувала, чи комфортно йому в класі, як проходять заняття, що йому подобається, а що - ні. Вона також дізнавалася, чи готовий він до оцінок. Деякі діти висловлювалися, що не готові, і тоді вчителька продовжувала ставити їм смайлики. Але з другого класу ситуація стає більш серйозною. Щодо оцінювання домашніх завдань, то тут все обмежується простими галочками - виконано чи ні. Без прямого виставлення балів. Оцінки починають ставити тільки за контрольні роботи та тести.
У завершальний етап четвертого навчального року учень отримує табель, який дає змогу зрозуміти подальші можливості його освіти. Наприклад, для того щоб продовжити навчання в гімназії, необхідно досягти середнього балу 2,33 з трьох дисциплін (нещодавно вимоги стали суворішими, адже раніше потрібно було мати 2,66) — з математики, німецької мови та предмета, що відповідає темі "Я пізнаю світ".
Щодо розкладу занять, він розроблений таким чином, щоб учні перших класів вивчали не більше чотирьох предметів на день. Навчальний процес стартує о 08:00 і завершується, якщо йдеться про першокласників, о 12:20. Важливо, щоб діти прибули до школи за 15 хвилин до початку уроку, тобто приблизно о 07:45. У другому класі кількість предметів трохи зростає, але я не помічала, щоб їх було більше шести.
Яка тривалість уроків і перерв?
Слід зазначити, що в німецькій школі уроки не тривають по 45 хвилин, як це прийнято у нас. Вони більше схожі на пари в університеті, що тривають 1 годину і 30 хвилин. Після цього відбувається велика перерва тривалістю 20 хвилин, після якої знову йде пара. Наступна перерва триває 15 хвилин, але насправді — 10, оскільки дзвоники налаштовані таким чином, що після сигналу учні мають ще 5 хвилин, щоб дійти до класу та змінити одяг.
Тут така система: коли учні приходять до школи, вони завжди перевзуваються. Це не залежить від сезону. У них повинно бути взуття для школи і взуття для вулиці, окремо ще для спорту.
Усі перерви відбуваються на свіжому повітрі. Наприклад, у нашій школі є три класи кожного з перших чотирьох рівнів. Територія школи спланована так, що з обох сторін розташовані подвір'я. Діти самостійно вирішують, у якому дворі проводити час, часом навіть складаючи неофіційний розклад. Вони завжди перебувають на вулиці! Єдине, коли це не відбувається — під час сильного дощу або снігопаду, тобто в умовах поганої погоди. У учнів також є достатньо часу, щоб добігти до класу, перевзутися та спокійно дочекатися початку уроку.
На великій перерві учні можуть сходити поїсти. На території школи є невеличкий буфет, де продають лише хлібобулочні вироби. Від пекарні приїжджає невеликий фургон, у школу заносять булки і продають за смішними цінами. У магазинах такі хлібобулочні вироби коштують значно більше. Наскільки я розумію, це спонсорує безпосередньо міська влада.
Поділіться, будь ласка, більш детальною інформацією про систему харчування у вашій навчальній установі. Яка орієнтовна вартість звичайного обіду для учня?
Їдальня призначена для дітей, які відвідують групу подовженого дня. У нас немає системи, яка дозволяє зайти та купити щось на місці. Батьки відповідають за оплату харчування, але у випадку, якщо сім'я має низький дохід, є можливість отримати безкоштовне харчування, оскільки витрати покривають соціальні служби.
На сьогодні повноцінний обід коштує 3 євро 80 центів (близько 167 гривень), при цьому я неодноразово бачила, як діти беруть добавку. Офіційно ніде не прописано, що можна так робити, але їм ніхто не відмовляє. Зазвичай на обід - суп, друга страва, салати без майонезів, просто овочі та десерт. Мені подобається, що зважають на різний еміграційний склад школи, і завжди, наприклад, м'ясо і гарнір йдуть окремо, тобто можна замовити лише макарони. Є багато місцевих страв, є інтернаціональні - лазанья, болоньєзе, грецькі страви.
- А українська кухня є?
- Ні, українську поки що не запровадили. Було навіть анкетування, де запитали, що хочуть їсти наші діти. Вони, звісно, написали "борщ", але, напевно, ще зарано для нього...
Як вас сприйняли вчителі та учні в цілому? Чи траплялися випадки, коли ви відчували приниження, або, як зізналася одна біженка з Запоріжжя, яка тепер живе в Німеччині, чи було таке, що ви відчували себе не на своєму місці?
- Не помічаю негативу, от без перебільшень, жодного разу не було такого відчуття. Мене гарно прийняли і вчителі, і просто безліч людей. Німці не розуміли, що таке Україна. Як зараз пам'ятаю: стояла на зупинці і розповідала вчительці мого сина про те, що Україна - це дуже сучасна країна. Наприклад, що таке застосунок Дія, лякала німців тим, що там можна за дві хвилини зробити довідку, отримати якийсь витяг тощо. Вони були здивовані, коли побачили, який у мене телефон. Я пояснювала, що це за зароблені кошти, тобто не подарунок. Навіть озвучила розмір своєї зарплатні, яка в мене була напередодні війни, хоча німці не люблять розмовляти про цифри. Але я це навмисно робила для того, щоб вони розуміли, який у мене був рівень життя до початку повномасштабного вторгнення РФ. Мені подобалося бачити цю реакцію.
Я також ділилася історією про те, як ми протягом десяти років накопичували на автомобіль, щоб врешті-решт придбати саме той, який хотіли. Спочатку потрібно було пояснити, що українці залишають свої домівки не через бідність, а через війну. Я змогла підкреслити важливість знань, які дозволяють людині знайти роботу в будь-якій країні, і що завжди є можливість обирати роботу, яка приносить задоволення.
Знаєте, в мене наявний трохи синдром самозванця (усміхається). На тренінгах з підвищення кваліфікації (Fortbildung), де сиділи місцеві вчителі, тобто навіть емігрантів не було, думала: "Боже, що я тут роблю?" Але якось швидко себе опанувала і потім бац - вже стояла біля дошки та пояснювала, як викладаю німецьку мову! Маркером малювала схеми, розповідала про ігри, які вигадала для дітей. Потім сідала і думала, що це було (усміхається).
- Хто забезпечує школярів зошитами та підручниками?
В основному, школа покриває витрати, але існують певні аспекти, які не фінансуються нею. Наприклад, відповідно до навчального плану, вчителі замовляють матеріали централізовано, і батькам доводиться вносити кошти на зошити для учнів.
У першому класі зазвичай це трохи дорожче - доведеться викласти близько 100 євро (4370 гривень), але вчитель закуповує все, батькам залишається лише придбати рюкзак, пенал, канцтовари. Другий, третій клас - дешевше. Наприклад, мій син зараз навчається в третьому класі, то цього року я заплатила всього 45 євро (неповних 2000 гривень). Також раз на квартал треба здати близько 5 євро (219 гривень) на ксерокопії для навчання. Але зараз є розпорядження про захист довкілля. Тому школи вже майже відмовилися від зошитів, натомість переходять на формат планшетів.
Якщо сім'я на соціальних виплатах, то знову ж таки за це платить організація, яка забезпечує тих, у кого невеликий прибуток. Директорка школи, де я працюю, влаштовувала акції, якісь читання, де німецькі школярі таким чином заробляли кишенькові гроші. Дітям, у яких не було куртки чи зимового взуття, дарували сертифікати на похід до взуттєвого магазину чи до магазину одягу. Вона все це помічала, але просила також, щоб і я підказувала.
Яке ставлення до пропусків занять у школах Німеччини?
Ситуація настільки серйозна, що якщо дитина не з'явилася в школі і батьки не повідомили про причини відсутності, їй одразу здійснюють дзвінок. Якщо ж батьки не відповідають, можуть навіть залучити поліцію. Школа тут сприймається як обов'язкова інстанція, на відміну від нашої практики, де відвідування є справою вибору. Якщо учень не прийшов, і відомостей про його стан немає, це стає підставою для хвилювання, оскільки це може вказувати на можливі проблеми. Це означає, що права дитини, зокрема, можуть бути порушені батьками.
Пропоную вам цікавий приклад, який часто обговорювали ще десять років тому. Під час літніх канікул вартість авіаквитків різко зростає. Це дійсно так, і я сама це перевіряла. Хоча я сама не літала, мені просто стало цікаво. Ціни можуть зрости втричі. Наприклад, якщо один квиток коштував 150 євро (6561 гривня), то на під час пік сезону його ціна може сягати 500 євро (21 870 гривень), і це лише для однієї людини.
Деякі батьки, які мають хитрий підхід, вирішують вирушити у відпустку на день-два раніше запланованого. Відповідно до шкільних правил, вони можуть отримати спеціальний дозвіл від директора, який підтверджує, що дитина йде на канікули раніше. Існує навіть стандартна форма для такого дозволу. Проте є й такі батьки, які не бажають повідомляти про це офіційно. Вони купують квитки за зниженою ціною, відправляються в аеропорт, а там їх чекає поліція, яка відразу накладає штраф. Система працює так: якщо батьки отримують подібний штраф кілька разів, сума якого може сягати до тисячі євро, на третій випадок один із батьків може опинитися за ґратами. Це не жарт — це реальні наслідки.
У Німеччині до питання відсутності на навчанні ставляться з великою увагою. Якщо ви завчасно попередили про свою відсутність, це не викликає жодних проблем. Раніше діяло правило, подібне до нашого: учні могли пропускати навчання до трьох днів без надання довідки. Починаючи з четвертого дня, вже потрібно було мати документ від лікаря. Проте на початку навчального року директорка нашої школи надіслала всім інформаційний лист, в якому повідомила про скасування цієї норми, щоб зменшити навантаження на медичну систему. Мені особисто доводилося зіткнутися з цим: приходиш до лікаря, а там черга з двадцяти школярів, які чекають на довідку.
Якщо дитина погано почувається, не хворіє на щось важке на кшталт ковіду чи вітряної віспи, скарлатини, різних груп грипу, то батьки повинні просто попередити про її відсутність - через портал. У такому разі довідка не потрібна. Хоча бувають випадки, що в деяких дітей вчителі такі довідки вимагають, якщо їх не було більше трьох днів. Чому? Тому що бувають різні батьки насправді, і лише вчителька знає, яка ситуація вдома.
- Яка в Німеччині система позашкільної освіти? Чи діють на території школи гуртки та як вони працюють?
Це певною мірою моя особиста проблема. Я постійно відчуваю бажання переїхати в більший населений пункт. Але тут така прекрасна природа і свіже повітря... Мені б хотілося, щоб у дитини був широкий вибір секцій. Наприклад, продовжений день у нас триває до 16:00, і є лише невеликий креативний гурток, де займаються різними справами: вирізають, готують ароматну олію для салатів — в загальному, ідей чимало. Є спортивний гурток, де можна пограти в настільні ігри, а також творчий. Проте ці гуртки мають дуже аматорський характер. Знайти англійську мову, паркур чи гурток з конструювання LEGO — це, на жаль, практично неможливо. Звісно, у великих містах такі можливості є, а в маленьких — це справжня проблема. Ти не обираєш гурток, а гурток обирає тебе.
Проте Баварія асоціюється не лише з футболом, а й з хокейними баталіями. У нашому містечку також можна знайти льодову арену, де активно тренується місцева хокейна команда. Крім того, тут розташований величезний стадіон, призначений для футбольних матчів.
Наприклад, мій син грає у великий теніс, і що важливо сказати, це все доступно, майже безкоштовно, тобто в Києві я б ніколи не змогла собі таке дозволити. А тут навіть я у 37 років пішла займатися тенісом, бо зрозуміла, що не зможу від цього відмовитися. Також є плавання. Але якщо в Україні ми звикли відвідувати заняття три-чотири рази на тиждень, то проблемою всіх гуртків у нашій місцевості є те, що вони раз на тиждень. Може, це непогано, бо є вибір і головне, що дитина зайнята.
Якщо дитина виявляє інтерес до занять, але батьки не мають можливості їх оплатити, вона все одно має змогу їх відвідувати. Ніхто не буде питати її про фінансові питання. Мені імпонує така система.
Чи існують відмінності між безкоштовною освітою та освітою в приватних навчальних закладах? Яка ціна навчання в приватних установах?
Цікаво, що в приватних навчальних закладах зарплата вчителів та вихователів є нижчою, ніж у державних установах. Саме тому більшість прагне влаштуватися в державні школи. Однак існує проблема: якщо в приватний заклад тебе можуть прийняти без підтвердження диплома, то в державний це практично неможливо. Це суворі умови. Мені пощастило, адже коли я з сином приїхала в Баварію в 2022 році, у школі, де я нині працюю, спостерігався брак кадрів.
У державних закладах навчання безкоштовне, а рівень освіти нічим не гірший, ніж у приватних. У приватні зазвичай ідуть діти послів або ті, в кого рідна мова - англійська. Приватні заклади є в більших містах. Ну наприклад, у містечку з населенням 40-60 тисяч осіб вже можна знайти дитячий садок Монтессорі, який обійдеться батькам у 200 євро (8750 гривень) на місяць.
Особливістю приватних навчальних закладів є те, що на їхніх офіційних сайтах відсутні чіткі цінові списки, оскільки кожен випадок унікальний. Наприклад, якщо ви поділитеся історією про те, що залишилися без дому через війну і отримуєте соціальні виплати, школа може запропонувати вам допомогу, а іноді навіть спонсорські програми. Існують також різноманітні знижки та інші форми підтримки. Отже, питання фінансування вирішується в індивідуальному порядку.
Більшість німців все ж таки відвідує державні навчальні заклади. Незважаючи на те, що серед них є як заможні, так і менш забезпечені особи, всі вони мають рівні можливості і навчаються в Grundschule (початковій школі).
Не можу не поцікавитися: чи зустрічали ви росіян у вашому місті?
Звичайно, я мала досвід спілкування з різними людьми. Вважаю, що багато в чому поведінка людей визначається місцем, де вони проживають. Моє рідне містечко налічує всього 11 тисяч мешканців, що значно менше, ніж Печерський район Києва, де я жила раніше. Тут атмосфера зовсім інакша — люди більш відкриті та дружелюбні. Якщо трапляється щось неприємне, новини швидко поширюються, тому особисто я не зіштовхувалася з негативом. Я стараюся оточувати себе тільки тими, хто розуміє і підтримує мої погляди.
Тут існують певні труднощі з ідентифікацією, оскільки ці особи самі себе іменують "російськими німцями". Деякі з них проживали на території пострадянських країн або в самому Радянському Союзі, а згодом повернулися до Німеччини, адже були насильно переселені. Варто зазначити, що не всі з них вважають себе росіянами. Хоча вони спілкуються російською мовою, оскільки, окрім німецької та російської, в дитинстві не мали інших мов, більшість із них активно підтримувала і продовжує допомагати українцям.
Яка сума необхідна для покриття основних потреб? Який рівень заробітних плат у цьому регіоні?
Заробітки досить високі, якщо враховувати мінімальний дохід на сьогодні. Це приблизно 13 євро (приблизно 570 гривень) за годину без врахування податків. Однак все залежить від податкового класу. У найгіршому випадку, чистий дохід може становити всього 10 євро (438 гривень) за годину. Якщо працювати по вісім годин на день і сорок на тиждень, отримаємо близько 1600 євро (близько 70 000 гривень) на місяць. Саме стільки я заробляю. Якщо жити в маленькому містечку, мати партнера і працювати, такі доходи вважаються цілком прийнятними. Тим більше, що ціни в супермаркетах, якщо порівнювати зі столицею або великими містами, значно нижчі.
Проте з житлом у нас склалася не зовсім вдала ситуація, оскільки ми живемо в туристичному містечку, яке розташоване поряд із Баварським лісом та австрійськими Альпами. А ще трохи далі — чеські гори. Це місто відоме як місце трьох рік і трьох країн, і багато людей мріють переїхати сюди. Ми проживаємо приблизно за 200 кілометрів від Мюнхена, і ті, хто працює віддалено, зазвичай орендують тут квартири через нижчі ціни на нерухомість. Проте не можу сказати, що ціни тут зовсім невисокі. Однокімнатна квартира коштує близько 500-600 євро (максимум 27 000 гривень) з комунальними витратами, а дво- або трикімнатна — близько 800 євро (35 000 гривень).
У Португалії, до речі, ціни ще вищі. Я натрапила на ваш Telegram-канал, де знайшла корисні поради щодо бюджетних подорожей країною. Чи вдається вам економити гроші для подорожей?
У загальному, все виходить. Проте я з тих людей, які віддають перевагу самостійно досліджувати необхідну інформацію перед тим, як вирушити в подорож. Коли ми вперше оселилися тут, я не впевнена, чи це була депресія у сина, чи просто шок від змін, як у багатьох інших, але я намагалася вивести його з цього стану саме через поїздки. Тоді нам поталанило придбати Deutschlandticket за акційною ціною 9,99 євро (437 гривень) – це універсальний проїзний, що дозволяє користуватися всіма видами транспорту в Німеччині. Ми вирішили ставити собі мету – відвідувати нові місця кожні вихідні. Завдяки цьому ми змогли дослідити всі цікаві куточки Баварії, і це було дійсно недорого. Наразі цей проїзний коштує вже 49 євро (2143 гривні) на місяць, але з ним можна також подорожувати до прикордонних міст Нідерландів, Бельгії та Франції.
Мені здається, що лише надзвичайно лінива особа ніколи не вирушала у подорожі. Коли українці приїхали, далеко не всі мали достатні фінансові резерви, і багато хто жив за рахунок соціальної підтримки. Проте деякі з них змогли так організувати свої витрати, що у них залишалися кошти на подорожі. Звичайно, це не були розкішні готелі, але не всі німці могли зрозуміти, як це можливо. Насправді українці настільки винахідливі в плануванні бюджету, що це не якісь хитрощі, як думали деякі, а просто ми в Україні вміємо економити. Я завжди звикла купувати продукти під час акцій, навіть отримуючи стабільну зарплату. Впевнена, що ця звичка притаманна багатьом українцям, і саме це дозволяє їм подорожувати, а не через те, що в них є надлишок грошей. Нам хочеться відкривати нові горизонти, відволікатися від повсякденної рутини і показувати дітям різноманітність світу. Тому я багато подорожувала і намагаюся робити це й зараз, хоча через насичений графік часу залишилося небагато.
- Чи легко записатися на прийом до лікаря? Як із медициною в Німеччині?
Так, я чула безліч критичних коментарів, адже вже більше двох років я займаюся волонтерством у чаті підтримки "Українці і Німеччина". Я усвідомлюю, що ситуація може бути складною, особливо у великих містах, але мені пощастило жити в цьому невеличкому містечку. Виявилось, що наш сімейний лікар є родичем моєї подруги, яка допомогла нам адаптуватися, коли ми тільки приїхали до Німеччини. Наприклад, я можу написати йому у WhatsApp або в інший месенджер, і він швидко відповідає, коли можна прийти на прийом. Це справді дуже зручно.
Мені здається, така модель не тільки в Німеччині, але також у США, в Канаді. Якщо щось термінове, то завжди приймуть, може, доведеться зачекати 20-30 хвилин, максимум дві години. На прийом до стоматолога, якщо не болить, час очікування значно довший - від трьох до шести тижнів. Вузькі спеціалісти, такі як дерматолог чи ендокринолог, приймуть аж через два-шість тижнів. Навіть попри те, що є направлення від сімейного лікаря. До того ж у них існує розподілення: наприклад, є не просто ендокринолог, а саме діабетолог, тобто це спеціаліст, який працює з ризиком. Я не можу скаржитися на медицину, бо не було жодного разу, щоб нам не допомогли.
- А з якими проблемами загалом довелося зіткнутись? Багато хто, наприклад, скаржиться на бюрократію.
Так, але для мене бюрократія є засобом захисту від хабарництва. Коли я працювала журналісткою в Україні, я часто писала про корупцію та випадки хабарництва. Я довго шукала способи, як можна з цим боротися, але, приїхавши до Німеччини, зрозуміла, що корінь проблеми криється саме в бюрократії. Звичайно, німці не завжди задоволені цим процесом, і навіть вибачаються, коли необхідно підписати документи. Але я завжди відповідаю, що це насправді чудово, і вони зазвичай на це реагують з подивом. Я готова підписувати всі ці документи, оскільки знаю, що так я дію відповідно до закону.
Тут значна увага приділяється проблемі корупції в інших країнах. Вважаю, що це робиться не для того, щоб засуджувати, а щоб німці усвідомили, що їм, певною мірою, пощастило. Проте не стверджую, що в цій країні ситуація зовсім безхмарна.
- Не шкодуєте про свій вибір залишитися в Німеччині?
Це не фінальне рішення, а лише на найближчий період. Розумієте, мені здавалося, що вже завтра я повернуся додому разом із сином. І ось жити в умовах, коли немає жодної визначеності, - це найгірше, що може трапитися.
Отже, я просто вирішила скористатися цією можливістю, оскільки завжди мріяла про навчання та життя в Німеччині. Цей шанс прийшов до мене сам, і чесно кажучи, я не шкодую про своє рішення. Але це не лише моя особиста амбіція — головною метою є мій син. Я вважаю, що німецька система освіти дійсно високоякісна, навіть якщо мова йде про шкільну освіту. Розумію, що в дев'ять років це може здаватися кумедним, але мій син дуже цілеспрямований і вже визначився з напрямком, в якому хотів би навчатися, а також з університетом, куди хоче вступити (усміхається). Тому для мене найважливіше — це його майбутнє, заради якого я і вирішила змінити місце проживання.
Ознайомтеся також на OBOZ.UA з інтерв'ю, в якому вчителька ділиться своїм досвідом щодо освіти в Португалії, викликами, з якими стикаються діти з України, а також питаннями булінгу серед педагогів: "Чому біженці за кордоном вивчають іноземну мову, а українські учні не опановують свою рідну?".
#Німеччина #Нідерланди #Україна #Португалія #Київ #Бельгія #Мюнхен #Українці #Запоріжжя #Росія #Чеська Республіка #Євро #Канада #Франція #Українська мова #Німці #Журналіст #Греція #Німецька мова #Австрія #Радянський Союз #Машина. #Українська гривня #Баварія #Поліція. #Сміливіше. #Тренінг #Роздрібний магазин #Вечеря #Взуття #Фургон. #Страва (їжа) #Гарнір (приготування) #Лазанья #Дзвони. #Українська кухня #Дощ #Ціна #Печерський район #Пострадянські країни
