В пам'ять про Миколу Трофімчука, який носив позивний "Лівша".

Пішов добровольцем на фронт у юному віці і навіки залишився юним

Микола з'явився на світ 19 червня 2003 року в місті Рівне. Він завершив навчання в ліцеї №27, отримав спеціальність автослюсаря в Квасилівському професійному ліцеї, а також продовжив освіту на факультеті здоров'я, фізичної культури та спорту в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті, названому на честь Степана Дем'янчука.

З ранніх років Микола виявляв дві великі пристрасти - любов до кулінарії та захоплення футболом.

"Коли він ще був зовсім малюком, його мама, яка вже пішла з життя, завжди бачила, як він ставить табуретку, дістається до каструлі й обов'язково додає сіль і мешає ложкою страву. Ми жартували, називаючи його 'маленьким поваренком'. Згодом він здобув досвід кухаря в численних закладах Рівного та Києва," – згадує тітка Миколи, Олена Мельник. Він вмів поєднувати свою роботу на кухні з командним духом у спорті на зеленому полі.

За свідченнями близьких, футбол для молодого чоловіка перетворився на не лише гру, а й на стиль життя. Він активно залучався до спортивної спільноти, граючи в різних командах та підтримуючи місцевий рівненський клуб "Верес" через фанатський клуб. Разом зі своїми друзями-ультрасами хлопець створював яскраві плакати підтримки, відвідував матчі та прагнув надихнути оточуючих на ведення здорового способу життя.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, юнакові виповнилося всього 18 років. Проте він не сумнівався ані на мить.

"Я прийняв це рішення, адже не можу просто спостерігати з боку", - ділився з родичами Микола. Спочатку він проходив службу в територіальній обороні, а згодом подав рапорт і вступив до складу 3-ї окремої штурмової бригади "Азов".

Він був простим українським юнаком з добрим серцем — захоплювався спортом, готував смачні страви і дбав про свою молодшу сестричку та бабусю. Коли розпочалася повномасштабна агресія з боку Росії, батько Миколи, який самостійно виховував сина і доньку, вирушив до військкомату. Слідом за ним пішов і сам Микола.

"Спочатку він служив у місцевій теробороні, охороняючи білоруський кордон. Але згодом у нього виникло бажання приєднатися до 'Азову'. Він подав рапорт на переведення і таким чином потрапив до 3-ї окремої штурмової бригади," - ділився батько.

На передовій Микола мужньо переносив усі труднощі війни. У складі "Азову" він обійняв посаду старшого навідника мінометного взводу механізованого батальйону, вибравши позивний "Лівша", адже з юних років його провідною була ліва рука.

Навіть у найважчих обставинах юнак прагнув піднести моральний дух своїх товаришів, демонструючи власним прикладом витривалість і впевненість у перемозі. Кожного разу, коли випадала нагода, він відправлявся на пробіжку, піклуючись про свою фізичну підготовку та емоційний баланс.

"Одного разу, під час відпустки, я прокинувся рано вранці, і вже побачив, як він готується до пробіжки. Це була людина з добрим серцем, завжди готова прийти на допомогу. Він дбав про свою молодшу сестру, якій лише 13 років. Коля постійно переживав за її навчання, забезпечував їй хороших репетиторів і допомагав з додатковими завданнями. Він був дуже відповідальним. Коли його побратим загинув, він неодноразово відвідував його родину, підтримуючи їх у важкий час і пропонуючи свою допомогу", - згадував тато.

За мужність та героїзм був нагороджений "Золотим Хрестом".

"Коли воював у Бахмуті казав, що там було дуже важко, але побувши в Авдіївці казав, що "Бахмут відпочиває" -- це було пекло на землі", -- переказує розповіді племінника тітка.

Микола встиг зустріти дівчину Марію, з якою мріяв про сім'ю та затишний дім. Але війна не дала здійснити задумане - 16 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку Микола Трофімчук загинув. Йому було всього 21 рік.

Поховали воїна на кладовищі "Нове" у Рівному.

У Героя залишились дівчина, батько, дві сестри, бабуся, тітка й дядько.

#Київ #Асоціативний футбол #Росія #Білорусь #Спорт #Постер #Луганськ #НК Верес Рівне #Рівне #Тактична мета #Сміливість. #Батальйон "Азов #Ліцей #Бахмут #Кухар (професія) #Кухня #Моральна стійкість #Взвод! #Герой #Мораль #Міномет (зброя) #Батальйон #Землі Німеччини #Авдіївка

Читайте також

Найпопулярніше
Україна на світовій арені кіберспорту: одна нагорода та невдача команди Євгена Коноплянки.
Час сміливих рішень і зростаючої відповідальності Реброва. 4 захоплюючі аспекти матчу Грузія - Україна.
Яремчук: У Грузії в даний момент формуються нові таланти.
Актуальне
Андрій Шевченко: для українців футбол є втіленням надії та незламності.
Об'єднання двох місяців: Історія злиття клубів у українському футболі.
Оголошено ім'я найкращого воротаря 2024 року. У топ-трійці опинився голкіпер національної збірної України.
Теги