Поки український футбол перебуває на паузі, а ми підводимо підсумки 2024 року, що минає, найяскравіші представники культури Івана Котляревського та Григорія Сковороди вперто продовжують прокладати свій шлях до досягнень. І деякі з них заслуговують на особливу увагу.
Чемпіон присвячує матеріал футболісту, який змусив говорити про себе не тільки на Батьківщини, а й на землі родоначальників футболу. Розповідаємо, з яких причин час хавбека Брентфорда Єгора Ярмолюка настав.
Протягом останнього року молодіжна збірна України досягла значних успіхів. Під керівництвом іспанця Унаї Мельгоси команда впевнено пробилася на Євро-2025, демонструючи свої навички та потенціал у матчах із провідними суперниками у своєму віці. З огляду на якісний склад гравців, який має тренер, результати команди не можуть не радувати. Серед найвідоміших імен, що виступали разом із Єгором, можна згадати Руслана Нещерета, Арсенія Батагова, Іллю Крупського, Ігоря Краснопіра, Максима Хланя, Олександра Яцика та Іллю Квасницю. До нещодавна в команді U-21 також грав 20-річний Ярмолюк. Проте серед усіх цих талановитих партнерів Єгор вирізнявся не лише клубною приналежністю.
У складі команди Мендоси кількість легіонерів, які виступають у лігах, що перевершують УПЛ, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Окрім самого Ярмолюка, це Батагов з турецького Трабзонспора, а також з натяжкою Хлань, Царенко і В'юнник, котрі грають у польській Екстракласі. Однак, усі вони, безумовно, не мають можливості прогресувати на фоні своїх одноклубників, які виступають у найсильнішому чемпіонаті Європи та світу загалом. Саме тому осіннє "переведення" Ярмолюка до складу національної команди виглядало не лише доцільним, але й було очевидним вже давно.
Коли в липні 2022 року англійський клуб Брентфорд придбав Ярмолюка за 1,5 мільйони євро, цей трансфер практично не привернув уваги в рамках АПЛ. І справді, Єгор, як і передбачалося, опинився в резервному складі скромного клубу, який, за мірками найкращої ліги, не відрізнявся особливими досягненнями. Навіть включення Ярмолюка до заявки на матчі основної команди "бджіл" стало для нього значною подією.
Було очевидно, що українець не є суперталантом з вражаючими природними здібностями, готовим одразу ж вразити всіх у АПЛ. Проте, у випадку з Єгором, терпіння, поєднане з наполегливою працею, почало приносити свої результати. Перші хвилини його гри в матчах з великою значущістю у найпопулярнішій Прем'єр-лізі супроводжувались захопленими відгуками британських журналістів, позитивними коментарями тренера, а також неперервним зростанням його ринкової вартості. Останнє, в умовах посиленої конкуренції у професійному футболі, є одним з ключових факторів. Ярмолюк невтомно підвищує свою ціну з моменту свого переїзду до Великобританії, і за 2,5 роки його вартість зросла більш ніж у 12 разів. Наразі Єгор має в активі 46 матчів за основну команду Брентфорда, а його кар'єрний зріст вражає - 4 поспіль виходи на поле з перших хвилин, з яких 3 відбулись в матчах АПЛ.
Виклик Ярмолюка до основного складу національної збірної співпав із виникненням деяких несподіваних труднощів у "синьо-жовтих" у центрі поля. Ситуація з Тарасом Степаненком в опорній зоні заслуговує на окрему увагу, але нас більше цікавить роль, яку Єгор зможе виконувати на благо своєї країни в найближчій перспективі.
На Євро-2020, що був відкладений на рік через пандемію, можливості Руслана Малиновського та Олександра Зінченка не викликали жодних сумнівів. Більше того, здавалося, що зірки з провідних європейських ліг вже "забронювали" свої місця в півзахисті на багато років уперед. Однак обидва футболісти показали не найкращий результат під час відбору на ЧС-2022, а в кваліфікації до чемпіонату Європи 2024 явно не демонстрували своїх кращих якостей. Таким чином, відсутність сильних та функціональних гравців у складі збірної України стала несподіваною проблемою. Пошуки оптимальних рішень тривають, адже ставка на Миколу Шапаренка та Георгія Судакова виправдовує себе лише частково. Тому не дивно, що тренер Сергій Ребров все ще перебуває у процесі пошуку правильних варіантів для покращення переходу від захисту до атаки та підвищення результативності біля воріт суперників.
У такій ситуації використання півзахисника Брентфорда як реальної, а не ефемерної бойової одиниці в центрі поля, назріло. Так, Ярмолюк не дебютував за головну команду країни в осінніх матчах Ліги націй, хоча його "колега" по молодіжній збірній Олексій Сич таку можливість отримав. Тим часом справи "синьо-жовтої" команди в центрі поля краще аж ніяк не стали.
Як і раніше, Україні не вистачає не лише оригінальних стратегій при передачі м'яча до центрального форварда та вінгерів, а й ризикованих задумів для завершення атак з боку центральних півзахисників. Підвищити ефективність команди у кожному з цих аспектів гри Ярмолюк зможе вже наступного року.
#Іспанія #Національна збірна України з футболу #Туреччина #Ліга Націй #Півзахисник #Прем'єр-ліга #Європа #Молодіжна збірна України з футболу до 21 року #Асоціативний футбол #Українці #Сполучене Королівство #Євро #Футболіст Асоціації #Англія #Пандемія #Трабзонспор #Тарас Степаненко #ФК "Брентфорд". #Земля #Олександр Зінченко (політик) #Бджілка. #Іван Котляревський #Григорій Сковорода #Ekstraklasa #Батьківщина #Польська мова #Проживання