Об'єднання двох місяців: Історія злиття клубів у українському футболі.

Sport.ua - про вже відомі випадки інтеграції двох футбольних клубів в один спільний проект.

На сьогоднішній день Львів у вищій лізі українського футболу представляють два клуби - "Карпати" та "Рух", які демонструють гідну гру.

Проте Львів заслуговує на більше — на клуб, що постійно змагатиметься за провідні місця в українському футболі та гідно відстоюватиме честь нашої країни на європейській арені клубних турнірів.

У цю складну епоху досягнення такої мети вимагає креативного підходу та нестандартних рішень. Тому засновники і керівники обох клубів прийняли рішення об'єднати свої зусилля для розвитку футбольного клубу "Карпати".

З таким ось повідомленням виступили якраз під новий, 2025 рік, два львівські клуби. І тепер наступного сезону Львів представлятиме одна команда - "Карпати".

Яким чином буде сформовано нове об'єднання, хто займе пост головного тренера, та якою буде подальша доля нинішнього тренерського складу "Руху" – ці питання ми розглянемо трохи пізніше. На даний момент конкретної інформації немає, навіть у рамках УПЛ. Зараз ми маємо лише офіційну заяву обох львівських клубів про їхнє злиття.

Проте, скориставшись моментом, варто звернути увагу на досить незвичне явище в нашому футболі – об'єднання двох клубів в один. Хоча такі ситуації не є поширеними у вітчизняному професійному спорті, вони все ж мали місце. Це дає підстави для їх обговорення.

Однак, перш ніж починати ритися в строкатій та витіюватій історії нашого клубного футболу, варто зазначити, що подібні випадки об'єднання траплялися з українськими клубами і раніше. Ще в їхню радянську добу. І найяскравішим підтвердженням цього є приклад... тих же "Карпат".

Найбільш відомою, сильною та улюбленою командою львівських уболівальників за часів Радянського Союзу були "Карпати". Ця команда з Львова протягом кількох сезонів виступала у вищому дивізіоні радянського футболу, однак її найяскравіші та триваліші досягнення пов’язані з першою лігою, що була другим за рівнем дивізіоном.

У 1969 році "Карпати", виступаючи в першій лізі, здобули Кубок СРСР. Саме в 1970-х роках команда "зелено-білі" брала участь у змаганнях вищої ліги.

На початку 80-х років "Карпати" знову грали у першій лізі, тоді як інша львівська команда - СКА - змагалася у другій союзній лізі.

Армійці успішними результатами похвалитися не могли, зате їхнє військове керівництво було дуже амбітним. І після того, як "Карпати" невдало виступили у чемпіонаті першої ліги (10 місце у 1981 році), львівська обласна федерація футболу під тиском керівництва СКА ухвалює рішення об'єднати дві львівські команди в одну. Мовляв, з метою посилення та зменшення фінансового навантаження.

У 1982 році народився спортивний клуб СКА "Карпати". Він був зареєстрований для участі в першості першої союзної ліги, але вже як команда, що представляє армію. Попередня версія клубу, профспілкові "Карпати", була розформована.

СКА "Карпати" спочатку демонстрував непогані результати в першій лізі, двічі зайнявши третє місце. Проте наприкінці восьмидесятих років його показники почали суттєво знижуватися. Крім того, нове об'єднання не могло похвалитися активною підтримкою вболівальників. Львів'яни надавали перевагу спогадам про колишній "Карпати", справжній клуб, який залишив слід у їхніх серцях.

У 1989 році команда "Карпати" відновила своє існування. Цей процес став можливим завдяки зусиллям як Львівської обласної федерації, так і республіканської. Відроджені "Карпати" отримали місце у другій союзній лізі. У фінальному сезоні союзного чемпіонату "зелено-білі" зайняли перше місце, що дало їм можливість підвищитися у класі.

Однак "Карпатам" не випало ще раз виступити в першій радянській лізі. Після здобуття незалежності України команда отримала можливість змагатися в елітному дивізіоні національного чемпіонату.

Найзнаковіший епізод у світі об'єднань. Цей проект мав усі шанси стати другою, а, можливо, й першою потужністю українського футболу, проте в підсумку існував лише кілька років.

"Борисфен" з'явився на світ навесні 1993 року. Його засновником став молодий та амбіційний бізнесмен з Києва Дмитро Злобенко, який прагнув створити ефективну конкуренцію для "Динамо".

Однак, щоб змагатися в одному дивізіоні з "Динамо", бориспільській команді необхідно було подолати складний шлях у нижчих ешелонах українського клубного футболу.

"Борисфен" спочатку об'єднався з "Нивою" (Миронівка) - щоб грати у перехідній лізі за право участі у третьому дивізіоні чемпіонату країни.

Про рівень домагань тогочасного "Борисфена" можна судити, хоч би, за його персоналіями. Команду очолював Віктор Колотов, якому допомагав Анатолій Дем'яненко. Злобенко намагався запросити до своєї команди Валерія Лобановського, але той чемно відмовився.

У новому сезоні "Борисфен" уже грав у другій лізі. Але команда іменувалася вже просто "Борисфен", оскільки "Нива" від нього відокремилася та пішла у вільне плавання.

Тим часом, в одній лізі з "Борисфеном" виступала армійська команда ЦСКА ЗСУ, результати якої були відверто незадовільними.

А ось результати "Борисфена" стрімко йшли нагору. Ну, було б дивно, адже за команду другої ліги виступали такі гравці, яким могли позаздрити багато клубів тодішньої "вишки": Федоров, Венглинський-старший, Бєлкін, Волосянко, Матвіїв, Литовченко, Кузнєцов. А трохи згодом до них приєдналися Мороз, Уляницький, Цихмейструк, Пушкуца, Кирлик, Гусин. На чолі команди - вже Володимир Безсонов. І вже у першій лізі.

ЦСКА ЗСУ на той час боровся у другій лізі. Тодішній міністр оборони України Валерій Шмаров виступив з ініціативою об'єднати два клуби в один, щоб зміцнити їх позиції та підвищити престиж. В результаті цього з'явився новий клуб — ЦСКА-"Борисфен".

З першої спроби цей новий клуб здобув путівку у вищу лігу, вже під керівництвом Михайла Фоменка. Команда показала вражаючий старт: розгромила "Шахтар" з рахунком 4:0 і зіграла внічию на Республіканському стадіоні з "Динамо". Після цього матчу Фоменко вступив у суперечку з наставником динамівців Йожефом Сабо.

Незважаючи на те, що в дебютному сезоні вищої ліги команда зайняла доволі високе четверте місце, Фоменка вирішили відсторонити від тренерської діяльності. Його місце зайняв німецький спеціаліст Бернд Штанге. Сезон 1996/1997 обіцяв стати знаковим для ЦСКА-"Борисфен", адже новий наставник залучив до команди вісім ключових футболістів "Дніпра". Проте, на жаль, фінал виявився зовсім не таким, як очікувалося.

Шмаров позбувся своєї високої посади, а його наступник Кузьмук не мав інтересу до футболу. Проблеми також виникли у Злобенка. Керівництво "Динамо" під управлінням Суркіса-старшого не змогло пробачити йому амбіцій щодо лідерства в українському футболі...

В результаті новий сезон стартував не під прапором ЦСКА-"Борисфен", а лише як ЦСКА. "Борисфен" на деякий період залишився в тіні, щоб через рік знову розпочати свій шлях до вищої ліги з самого початку.

ЦСКА пережив різні етапи свого існування, будучи як середнім клубом, так і аутсайдером вищого дивізіону. Свій шлях у професійному футболі команда завершила на початку 2000-х, продавши своє місце у вищій лізі "Арсеналу".

Другий за престижем футбольний клуб Донецька розпочав свій шлях з обіцянкою здорового майбутнього, але завершив його в умовах суму. Протягом тривалого часу донецькі металурги утримували статус потужної сили у вітчизняному футболі. Команда активно змагалася за місце в єврокубках і неодноразово здобувала бронзові медалі чемпіонату.

Однак у середині десятих у клубу розпочалися серйозні фінансові проблеми. Крім того, виникли серйозні протиріччя між інвесторами. І, як наслідок, "Металург" із фаворита чемпіонату перетворився на аутсайдера.

На балансі Індустріального союзу Донбасу, головного акціонера "Металурга", був ще один клуб - "Сталь" із Дніпродзержинська (зараз Кам'янське). Керівник ІСД Сергій Тарута під приводом "непосильності фінансування двох клубів" вирішив об'єднати "Металург" та "Сталь" в один клуб. Але, що цікаво, під егідою не "старшого" брата, а "молодшого".

Результатом такого злиття у 2015 році став футбольний клуб "Сталь" (Дніпродзержинськ). Футбольний клуб "Металург" (Донецьк) зник із футбольної мапи країни.

Попри амбітні обіцянки керівництва "Сталі", команда не змогла утриматися в елітному дивізіоні, провівши лише два сезони, після чого була розпущена.

Причиною такого безславного кінця стали не лише фінансові проблеми у клубі, а й конфронтація між головними інвесторами.

Сучасна "Олександрія" має свої корені в клубі, відомому як "Поліграфтехніка". Цей клуб, розташований у Кіровоградській області, належав Миколі Лавренку. Незабаром "поліграфісти" змінили свою назву на "Олександрію".

Однак у Лавренка почалися фінансові проблеми, і йому було важко утримувати клуб на плаву. До того ж, він переїхав на постійне місце проживання до Києва. Певний час Микола Миколайович схилявся до варіанту розформувати клуб. Але не схилився.

В грудні 2012 року Лавренко передав клуб у власність Сергію Кузьменку, депутату від Партії регіонів і засновнику футбольного клубу "Украгроком" з Головківки, що на той момент брав участь у змаганнях другої ліги.

Кузьменко і до того брав участь у житті "Олександрії" фінансово, а після того, як став повноважним господарем клубу, суттєво збільшив інвестиції.

За результатами сезону 2013/2014 команда "Олександрія" здобула підвищення у класі, повернувшись до вищого дивізіону. Щоб зосередитися на одному футбольному проекті, Кузьменко ухвалив рішення об'єднати свої два клуби - "Олександрію" та "Украгроком".

В результаті злиття "Олександрія" об'єдналася з "Украгроком". Команда з Головківки припинила своє існування, в той час як "Олександрія", змінивши свій логотип і кольори, продовжує успішно виступати в рамках УПЛ.